Біопаливо як рушій цін: як етанол і біодизель конкурують за культури
Опубліковано · 2 хв читання
Велика і дедалі більша частка світової кукурудзи та рослинних олій зовсім не стає ні їжею, ні кормом - її перетворюють на паливо. Лише цей факт привʼязує ціни на агропродукцію до енергетичних ринків і державної паливної політики так, як ще кілька десятиліть тому не було, і це один із найстійкіших структурних зсувів попиту на сучасних аграрних ринках.
Кукурудзяний етанол і Renewable Fuel Standard
У Сполучених Штатах Renewable Fuel Standard встановлює мінімальні обсяги біопалива, які щороку треба додавати до національного постачання палива, і кукурудзяний етанол - безумовно найбільша окрема категорія, якою його виконують. Ця вимога створила великий, відносно стабільний базовий рівень попиту на кукурудзу, що існує незалежно від продовольчого та кормового попиту: у середньому році на виробництво етанолу нині йде приблизно третина врожаю кукурудзи в США. Державна вимога щодо мінімального обсягу поводиться інакше, ніж звичайний попит: вона встановлює нижню межу того, скільки кукурудзи потрібно паливному сектору, незалежно від того, наскільки дорогою стає кукурудза, - аж до моменту, коли економіка змішування справді перестає сходитися.
Соєва олія, біодизель і ринок рослинних олій
Та сама динаміка діє і для рослинних олій. Соєва олія разом із пальмовою та іншими рослинними оліями - сировина для біодизелю та відновлюваного дизелю, і біопаливний попит на ці олії зріс достатньо, щоб помітно змістити баланс на ширшому ринку рослинних олій - ринку, де соєва, пальмова, ріпакова та інші олії певною мірою замінюють одна одну, тож зумовлене політикою зростання попиту на одну зазвичай тягне вгору ціни й інших. Пальмова олія - особливо важлива частина цієї картини у світовому масштабі: це рослинна олія з найбільшим обсягом виробництва у світі, широко використовувана в харчових продуктах і дедалі частіше також як сировина для біодизелю, особливо в країнах-виробниках на кшталт Індонезії, що мають власні внутрішні вимоги щодо біодизелю. І американський RFS - не єдина вимога, що формує цей ринок: Директива ЄС про відновлювану енергію встановлює власні обовʼязкові цілі щодо відновлюваного транспортного палива для країн-членів, що є окремим, суттєвим джерелом попиту як на європейську ріпакову олію, так і на імпортні рослинні олії.
Чому це повʼязує ціни на культури з цінами на нафту
Щойно значна частка попиту на культуру походить із заміщення палива на основі нафти, економіка цієї культури починає слідувати за цінами на енергоносії, а не лише за продовольчими та кормовими чинниками. Коли ціни на сиру нафту зростають, біопаливо стає привабливішим порівняно з викопним паливом суто за вартістю, що може спрямовувати більше сировинної культури на паливо і посилювати тиск на зростання цін, - і звʼязок може діяти й у зворотному напрямку, коли ціни на енергоносії падають. Частково тому ціни на кукурудзу та соєву олію можуть рухатися на новинах енергетичного ринку, які безпосередньо не мають нічого спільного із сільським господарством.
Джерело попиту, що більше про політику, ніж про ринок
Біопаливний попит структурно відрізняється від звичайного продовольчого чи кормового тим, що його значною мірою визначають державні вимоги та цілі змішування, а не споживачі, які безпосередньо вирішують купувати більше. Це робить біопаливний попит на кукурудзу та рослинні олії відносно стійким до ціни - вимога не обовʼязково скорочується лише тому, що сировина подорожчала, - але це також означає, що зміна політики, а не лише шок пропозиції чи попиту, може змінити, скільки культури паливний сектор поглинає з року в рік.